Про те, навіщо підписувати роботи за правилами і як має бути правильно оформлений авторський підпис естампа
Що таке сигнатура?
Сигнатура — це правильно оформлений авторський підпис відбитка і важливий елемент культури друкованої графіки.
Оскільки в друкованій графіці ми маємо справу із накладом — певною кількістю відбитків, виконаних з однієї форми, — сигнатура свідчить про те, що перед нами завершений твір, який належить до обмеженого накладу, запланованого автором, а не підготовчий чи відбракований відбиток, який потрапив комусь до рук. Через це підписні естампи цінуються на вторинному ринку вище, аніж відбитки без підпису.
Як правильно підписати естамп?
Робота має бути підписана простим олівцем. Підпис розміщують під нижнім краєм зображення зліва направо у такому порядку:
Номер відбитка / загальний наклад
Під лівим кутом вказується номер конкретного відбитка та загальний наклад через скісну риску. Наприклад, цифри 3/20 означають, що перед нами третій відбиток із загального накладу у 20 відтисків.
▫️Порядковий номер відбитка не впливає на його вартість.
▫️Правилом гарного тону у середовищі професійних графіків вважається дотримуватись накладу у 20-25 відбитків, навіть якщо форма може витримати значно більше.
▫️У сучасній практиці замість нумерації відбитка часто зустрічається позначка A/P — artist’s proof. Раніше ця позначка маркувала відбиток, надрукований автором поза основним накладом. Зараз літерами A/P частіше позначають унікальний відбиток, який неможливо повторити, наприклад, у випадку багаторазового інтагліо або інтенсивної постдрукарської обробки естампа (зокрема, колажування).
Назва твору.
Через невеликий проміжок вказується назва твору, її прийнято писати з великої літери і брати в лапки. Крапку в кінці назви не ставлять. Якщо назва містить знак питання, знак оклику чи три крапки, їх пишуть всередині лапок.
Техніка виконання твору
Після назви має бути вказано техніку, у якій виконано роботу. Техніка пишеться з малої букви без лапок. Якщо технік кілька, їх розділяють комами.
▫️Раніше до цього пункту сигнатури ставились дуже відповідально, детально перераховуючи усі застосовані прийоми (травлений штрих, акватинта, суха голка, відкрите травлення… — усе записували через кому), пізніше стали узагальнювати і писати просто “офорт” або “високий друк”.
▫️На деяких відбитках можна зустріти міжнародні скорочення друкарських технік (С1, С2, Х1 тощо), таблиця із розшифровками таких позначок надана в коментарях до цього тексту.
▫️Із появою сучасних методів друку, поширенням мішаних та авторських технік, спосіб виконання зображення стали частіше опускати з підпису. Сьогодні вказувати техніку виконання естампа бажано, але не обов’язково.
Ім’я та прізвище автора.
Ближче до правого нижнього кута розміщується прізвище та ім’я автора. Дехто ставить лише ініціали або підпис, хоча при роботі з великими збірками естампів колекціонерам та дослідникам приємніше, звісно, мати справу із повними підписами.
Рік створення
Під правим нижнім кутом вказується рік створення графічної форми, незалежно від того, коли виконаний відбиток.
Усі ці складові мають бути розташовані з проміжками вздовж нижнього краю зображення так, щоб підпис починався під лівим кутом, а закінчувався — під правим. Приклад на фото.
Бажано щоб не було правок до підпису, тоді робота не буде викликати питань при атрибуції.
Іванна Стратійчук, мистецтвознавиця, художниця та кураторка.
Ілюстрація до тексту:
О. Стратійчук. Пливе кача… Офорт, акварель, 2014.